Маркет Харборо Сара Морріс
Маркет Харборо Сара Морріс
Чому ви стали волонтером в українській громаді?
Коли пролунали жахливі новини про війну та про страждання, які довелося пройти людям в Україні, я довго думала, чи зможу я прийняти сім’ю, але після роздумів, та беручи до уваги те, що і я, і мій чоловік маємо власний бізнес, у нас двоє дітей у різних школах, і ми не зможемо присвятити стільки часу, скільки б хотіли, аби створити атмосферу турботи для українців як приймаюча родина, ми відмовилися від цієї ідеї. Тому я шукала інші способи допомогти.
Я членкиня методистської церкви, і я звернулася до нашого служителя з питанням: «Що ми можемо зробити? Треба щось робити!». У нас є чудовий простір у центрі міста з іграшками та волонтерами, і я дружила з Наталією (українка, яка мешкає в Маркет Харборо багато років, наші діти разом ходять до школи), і вона дуже допомогла в цьому плані. З часом це місце зустрічей розвинулось і стало схожим на сім’ю. Ми пропонуємо гостинність і безпечне місце безкоштовно, це чудово для всіх.
Я думаю, що багато людей припускають, що всі українці в громаді знають один одного, але це не так і єдине, що багатьох з них об’єднує – це те, що вони тікають від війни. Було чудово бачити, як вони знайомляться та товаришують, і бачити, як їхня група зростає як спільнота.
Чи очікували ви, що методистська соціальна мережа зросте до таких великих розмірів?
Ми не знали, чого чекати. Перші кілька тижнів у нас була тільки одна сім’я, але ми були непохитні в тому, що нам потрібно допомогати людям почуватися бажаними, навіть якщо це була лише одна родина або одна особа. Якщо вони відчували себе затишно, ми робили правильно.
Іноді вражає кількість відвідувачів в церкві по суботах, і кількість українських дітей. Це більше, ніж я думала, і вона збільшується, не зменшується. Люди все ще люблять приходити в суботу, і це дає їм можливість поспілкуватися, а дітям – пограти.
Якби у вас було одне повідомлення громаді Харборо про українську громаду, що б ви сказали?:
Я б сказала, що вони були дуже вдячними і торкнутими тим, що зустріли людей з Гарборо. Для (українських) дітей школи стали справді дружніми та теплими, а те, як їх навчають, дуже веселе. Моя донька дружить з українською дівчинкою Селбі, і тепер вона лише одна з дітей.
Я хотіла би сказати жителям Харборо про те, що ми не маємо забувати, що війна все ще триває.
Спочатку всі хочуть допомогти, і це чудово, але я думаю, що зараз є потреба як ніколи.
Ви завжди жили в Харборо?:
Я прожила тут 16 років, я з Лестера, ми з чоловіком познайомилися в Кеттерінгу, і ми хотіли мати сім’ю, а Харборо було чудовим місцем для цього.
Що вам подобається в Харборо?
Мені подобається громада і той факт, що тут безпечно. Ви можете піти куди завгодно, і зазвичай ви натрапляєте на когось із знайомих.
Яке ваше улюблене місце в Харборо?:
Бібліотека, я люблю бібліотеку, це такий чудовий простір, особливо для молоді. Ми також любимо парк Welland, нам дуже пощастило його мати, мені дуже подобається розарій.
Як ви думаєте, ви залишитеся в Маркет-Гарборо?
Я відчуваю себе як вдома, я думаю, що мої діти добре вкоренилися тут і дуже щасливі у своїх школах. Є так багато клубів для дітей, так багато можливостей для волонтерства, і я також дуже люблю ринок. Я не уявляю, як я можу залишити це місто!
Якби ви могли поділитися одним спогадом про Гарборо, що б це було?
Коли у мене з’явився мій первісток, я любила нашу прогулянку маленьким парком Боуден. Тут чудово бути мамою.